Ти знов сама
Ти знов сама ідеш в пітьмі;
Не має шарму вулиць Лева,
Які ти бачиш уві сні,
Моя чарівна королева.
Не маєш затишних долонь,
Ти не знайшла, хоч так шукала…
Ти відказала, – охолонь,
Троянда долі з рук упала.
Все заклопотано шукаєш
В буденних справах порятунку,
Та містом у пітьмі блукаєш,
Мов на готичному малюнку.
Ти знов приходиш уві сні,
В чарівній західній столиці.
Пробач сумні мої пісні,
І погляди останні криці.