Програшний хід

Так... Мов тиша, спотворена голосом,  Твоїх зарозумілих думок.  На ліжку сидів, як на сповіді,  Переварюючи слова тих істот.  Замаскованих під homo sapiens,  This is my road to hell...  Такі вони... Дивні спогади, а це мій хід переможним конем.... Фігури, що стали на дошку,  Намальовані з реальних людей.  Можливо, були пропащі...  Але проживали свій день. Піднімаючись до трапосфери,  Кожен раз, падали вниз... Обвуглені крила Ікара.. Мої мрії, доводять до сліз Водоспадів, що стали парою..  Тримаючи життя // навмання Божевілля — то моя парафія, Тут я Бог, крадій та суддя. Мною написані правила,  На скрижалях даремних молитв.  В момент... коли був більше потрібен, як ВІН просто зник. Зник з радарів, переповнений боїнг...  Зник у вирії, буремних подій...  Повернувся, через тридцять три роки,  Не посивів та не зголоднів...  Ким він був? Невідомо... Проте думки, завжди були з ним,  Він ніс... Ніс нові науки для тупих, зарозумілих істот. Замасковані під homo sapiens... Занадто важкими, бу...