Анатомія тиші

Хочеш, малювати акрилом по тілу? Поки мовчки нас слухають, тільки темнії стіни. Мої руки окреслять межі картини, Щоб з тобою вивчати анатомію тиші. Шепіт й бажання. Балачки - іншим Кожен подих в мистецтві вивільняє стихію. Фарба і дотик, білим на чорне, Щоб до ранку забути цю зловісну утіху. Ти мені намалюєш свій шлях до серця, Твоє тіло залишу поло‌тном для пензля. Під повіками, в тиші, я доповню палітру. І в кутку підпишу одним словом "мрія". Хочеш, помалюємо тінню на стінах? Я опинюся знову на межі прірви. Щоби впасти на дно, подряпати шкіру І картину окрасити кольором сірим. А потім... Я впаду долілиць, гляну в сірії очі Чи насправді той погляд, мої рани гоїть? Так мовчати удвох, аж до самого ранку В спокої і розкоші, крадучи вітер п'янко... Ну і врешті сказати... Я все ж вивчив анатомію тиші.