Весна, яка пішла не за планом

Неділя. Ранок. Вранішнє сонце ледь-ледь просвітлює крізь закриті жалюзі,  Залишаючись на стіні маленьким сонячним зайчиком,  Ніби насміхаючись над кішкою, котра так і не змогла упіймати його. Голова - тріщить. Присмак корвалолу та горілки, до сих пір пересушує горло й викликає дуже різку нестачу білого вугілля у шлунку. Мдам...  Ця весна точно пішла не за планом... Під гучний лязкіт обладунків, тікаючи від карликів-спогадів в латексних костюмах, я все ж намагаюся згадати її ім'я... Катя? Настя? Маша?.. Ніколетта? Хто ці всі люди? Та тут я сам собі ворог.  Блукаючи вируючими серед крові-любові думок, Постійно забуваю про очі, що сіяли серед ночі і... О ГОСПОДИ, ЯКИЙ КРИНЖ!!! Похмілля хуярить мене лопатою по голові, щоб кожен крок відчувався,  Наче мрія того самого дедінсайда зі стажем. Наче дід, що сідає на трактор, заправлений самогоном. При чому самогоном заправлений саме трактор, бо весь бензин вибухав дід, Що не зміг відрізнити каністру, від пластикової пляшки. В нього теж, н...