Біла кімната

в білому просторі світліє краплями роси, думка що очами біга по стіні. навіть в сні, не видно більше темноти, стеля це постійні ясні дні. на кахлі трохи сірого лежить, куди я, туди і він біжить. буває ходить, крок за кроком, мовчить, іноді зі мною на стелю покричить. ночами ясними шепоче уві сні, темрява, лише мрія в міражі. розшаровується вимір по тонах, світло білий, темно білий, а між ними я. в відриві від суспільства, радість віднайду, уявних друзів знов до купи соберу. лискучий карцер - кремезний Голіаф, я не Давид, тут буде лиш мій прах. мариться щось темне у куті, так страшно, бачу сам себе в труні. закутий в шатер всякої мушні, всюди комахи ввижаються мені. мурахами по спині пальці тріпотять, мій шкіряний жилет вони їдять. ноги оніміли, неначе приросли, існую тут вже цілих дев'ять сотих п'ять чотири дні. легені, роблять вдих і видих, я мозок, що живе в кімнаті білій.