Допельґанґер
by Дмитро Козій
Тихим ціп'яком у мізках поїдалися думки,
в пошуках себе самого натрапляєш на дірки.
Підсвідомі рухи тіла, імітація душі,
мов іззовні як людина — допельґанґер в відбитті.
Криве дзеркало рутини, стеля, гниль і божий страх,
десь зарилася дитина у старих рваних речах.
Спроба синтезу нового, сум'яття і втрата "Я",
загубившись в чужих стінах, ледь знаходиш вороття.
Млявим гаєм розтелився спокій нової доби,
новий день — нова людина, нові правила для гри.
Привикаєш бути іншим, бути всюди о́біч всіх,
симулякр невдалих рішень втілений у людський світ.