| повернення |

Місяць, розгойданий польським туманом, звисає над трасою надкушеною цитриною помаранчево-жовтою. В молочних нетрях виорює шлях невидимим плугом. Він котиться небом — чимдалі на схід — і вказує напрямок дому. Допоки триває ще ніч ти мусиш сплести докупи усі ниточки, аби зловити свій дім на гачок, наче рибу. Аби усе, що було неповне, як Місяць надкушений — сталося повним. І в повні тривало. Лише не лякайся, якщо серед ночі срібні нитки стискатимуть шию крізь сон — це він, надкушений Місяць, тебе обіймає. **13–15.12.25**