Храм

Нам би навчитися в нього любові, Ненависті також навчитись би нам, Бо той, хто по-справжньому вміє любити, Той найлютіше ненавидить храм. Фундамент якого просякнутий гноєм Блаженного світу обдурених мас, Стіни його складаються з болю — Тих помилок, що робив Кожен з нас! Підлога у храмі устелена морем З крові, кісток та нездійснених мрій, А от із стелі стікається горе, Що водоспадами падає в бій. І в храмі постійно триває убога, Усіма ненависна бабця — війна, І трильярди життів і знову, і знову Йдуть у смертний бій — і не видно кінця. Храм цей мерзенний і зліва, і знизу, І зверху, і справа, як на нього не глянь. Вікон немає, а двері обширні, І напис над ними — то є людський край!