Карпатська дивина

Згорав я в попелі цигарок, Під рясним зоряним дощем. Краса навколо незрівнянна — З міським пейзажним кабаре. Оточувала скрізь природа — Господарем вона тут є. Про тебе їй усе відомо — Сховать не вийде, хто ти є. Той дивний вечір десь у серпні Забуть ніяк не вийде вже. Та ти і сам цього не хочеш — Момент той твій, життя твоє. І от в Карпатських височинах, На полонині, близь Синька, Чортівське кодло зібралося Вершить людське життя-буття. Тебе побачивши, зраділо — Немов оте мале дитя. Та й як чортам тут не радіти, Коли до них прийшла рідня? Приїхав родич з міста Кия, Бо вже давно не бачив їх. Хотів із ними погуляти, Бо вже так любить їх усіх. В дарунок він привіз їм віру, Зневіру, ненависть, любов. Колекція та страхітлива — Складалася з людських думок. Чорти належно оцінили Дарунок той, що брат привіз. Вином та пивом пригостили, Продовживши свій маргінес. Три дні й три ночі всі гуляли, Співали, пили і жили. На тій чарівній полонині Вони гулянку провели. І от настав той час прощат...