Історія однієї зустрічі
То був звичайний будній день
У золотисту пору року.
Ніщо не виділялось в нім,
Окрім одного діалогу.
З одного його боку — я,
Замучений життям цим смертним,
А з іншого була — вона,
Весела, жвава, ясна, вперта.
Любила місто те вона,
Яке й мені було так миле.
Хотіла більше знать вона
Ті чари оку непомітні.
І от не встиг помітить я,
Як з нею враз пройшли години.
Той діалог мене згубив —
Тікать уже не мав я сили.
У смерті смертної число,
У золотисту пору року,
Удвох зустрілися в неділю
У Золотих воріт глибоких.
Її усмішка чарівна,
І очі — ніби два озера,
А гумору те почуття
Мене гризе, мов паща лева.
І от я йду, думок тих купа,
Куди тікать — я вже не зна.
Та біс вже з цим, най будь що буде —
Життя одне, вона — одна.