***

Задихаюсь. Спогад утрапив в горлянку. Кашель гортань роздирає, неначе, шпалери. Я проковтнула годинник, із ним його стрілки. Час потрапляє в легені, здолавши барʼєри. Я повертаюсь спиною в нещадне минуле. Більшість химер, кóтрих бачу, звідти не йшли. Досі живуть, зі сценарію вирвані ролі. Рівень по колу проходять своєї тюрми. Вдихаю годину, на видих іде, майже, три Спогад то душить, то крапками речень пускає. В цьому «колись» надто складні правила гри Як і тоді, я знову у ньому програю. 10.06.26