перехожий

я не вірю у Бога так, як заведено в нього вірити, не буваю у церкві годованих, церкві ситих, замість скомпрометованої молитовної лірики — вдих і видих, і заново — вдих і видих. доки інші будують плани, відчайдушно шукають дива, і зачаїлися кораблі, налаштовані на конкісту, я купую квиток на потяг, щоб не мірятись з ними силами, і тиняюсь чужими землями, захлинаюсь містом. та коли на перетині вулиць упаду на коліна знеможено через мій дефіцит надій з непереданими вітаннями, Він простягне до мене руку випадкового перехожого і підхопить, і понесе мене по генделях привокзальних, посадовить навпроти чи поряд, пригостить від душі, як мається, розрахується наперед зі знайомим мурлом на касі. перехилимо, перекуримо, аж тоді зізнається: "всі покинули, - мовить видихом, - ти — лишайся".