Чужа весна

Десь цілком недалеко засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта. Я піду, як звичайно, порожнім провулком, Бо мене обійматиме вітер весняний, Мої кроки і серце застукають гулко І тебе я спіткаю, як завжди, незнаний. Ти не з мого запеклого, тьмяного краю, І тобі не розплутать заплутані межі — Тільки подмухів теплих розбещена зграя Все б хотіла спалить у весняній пожежі! Та потім, серед ночі, в маленькій кімнаті Може, мріяти будеш про радісну близькість. Тільки я мушу твердо безжалісно знати, Що не зродиться полум'я з вогнених блисків.