Козачок

Кожний крок — сліпуча блискавиця, А душа — польовий буйний вітер. Розгоряються уста і лиця Неспокійним пурпуровим квітом. Не піймаєш! Я — вогонь, я — вихор, А вони спинятися не звикли! Але раптом усміхнуся тихо І в очах моїх заграє виклик. А душа, розбещеністю п'яна, Вип'є туги золоту отруту. О, злови мене, злови, коханий, Я так хочу біля тебе бути! Бачиш — стіни зникли, мов примари! Трави лізуть нам під закаблуки, — А над нами рожевіють хмари! Перед нами зеленіють луки! Тільки зловиш — радісно і в'юнко Закручу тебе звитяжним рухом, А з оркестри бризне поцілунків Весняна, бурхлива завірюха!