Яка ж ти бісяча (Бог Осені) 🦊

by Паша Броський

Яка ж ти бісяча - я тебе вб'ю колись! Морда лисяча, молю тебе, посміхнись. Вересень - твій братан: калюжі й печаль… Така сама байдужа... Байдужа, сидиш і п'єш чай... Вересень злий не пощадить нікого, Але є обійми, вірші та алкоголь. Що тобі з того, що зимно і падолист... Якщо ти теж трошки падло... І трошечки лис... «Експето патронум!» - лисятко твоє золоте Розжене, мов пес голубів, дементорів вир... Будь ласка, дві кави - американо й латте. Наш егоїзм підведе нас під монастир... Твоя бісячисть зжирає, мов василіск, Твоя дитячисть - до серця мого міст, Твої думки - не розгадає вміст досвідчений барік, просто пекельний мікс... Бл*дський характер - просто пекельний вогонь, Тут не спасе ні "Чернігівське", ні "Оболонь". Твої слова, мов об лоба гасиш бичок... Ти така тиха... В тихім болоті чорт... Лиш осені Бог з верхівок дерев спогляда За нами двома і палець трима біля скронь... Як місто вкриває жовтого листя орда, Як Сонця заходить за обрій – руда посолонь... Він не жорстокий — про...

← Back to «Паша Броський»