поетам треба говорити за тих, хто уже не скаже

поетам треба говорити за тих, хто уже не скаже. треба писати до тих, кому вже не прийдуть листи. по білих бинтах водити пальцем у сажі. голосити голосом тих, чий голос застиг. поетам треба виходити в ніч і записувати контури тіней. треба шукати розсипані між осколками й гільзами букви. бо говорити про тих, кого уже не зустрінеш, значить продовжувати з ними бути. поетам треба слухати життя по обидві сторони. за мить після і за мить до розбомбленого бетону. чути застряглі між сторінками і стінами стогони, змішаний із уламками баритон. дізнаватися, як звати тих, кого цілу нічку звали. спілкуватися з ними перед тим, як їх приведуть до тями. розбирати смерть на метафори, розбирати завали. розбиратися у калібрах, як у хореях і ямбах. дощ на землі розставляє фігури для нової партії. вітер хитає крону й від цього іскриться майбутнє. місяць чекаєш, що хтось іще сяде за парту. місяць стоїш під будівлею, якої уже не існує. не можеш піти, бо вростав у цю землю століттями. не можеш лишитися,...