Вакцина

by Марія Сніжка

Так відбувається вакцинація: вколешся голкою, притискаєш до рота пальця, а сочиться не кров — липкий виноградний сік. Бо раніше голка була у серці, а серце в мушлі, а мушля в скриньці на роздоріжжі семи доріг. І коли ступила зі стежки, пішла через чагарник, то ні бог, ні диявол вже би не уберіг. Невловима грація почуттів варта руйнації кожної з невидимих оку клітин, принципів, світобачення. Що буде — не має значення, що мали — не вберегли. Імунітет досягається поступово, бо й річка гірська, здолавши кисіль імли, завершується у став. Але глибина... Така глибина поглинає тебе з білизни листа темним розсипом комашинок-літер. Тож лягай у траву, укривайся вітром, слухай мову, якої ніхто не чує. Бо тільки до тебе і говорю.

← Back to «Марія Сніжка»