* * *

Урбаністичний грамофон замовк,\ тендітний згин дахів укрили тіні.\ Блукаю тротуарами безцільно,\ підборами зішкрябуючи крок\ з доріжок асфальтованих платівок.\ Хрустить вініл під важкістю думок.\ Чому ти не поїхала, людино?\ Картковий дім розсипався і змок —\ з валька пап'є-маше не зліпиш ціле.\ Забитий ґрунт не стане квітником,\ кісткам не прорости з людської глини. \ Та ритмами з-під гуми підошов\ вицокує мелодія повільна,\ намотуючи шви на биті спини\ безлюдних вулиць. Де би не пройшов.\ І вітер дме, полегшуючи біль,\ на збиті в кров, посічені коліна\ своєї бешкетливої дитини.\ Дорожній пил злипається бинтом.