До фільтру

*давай вже до фільтру, коханий*\ сонце зриває пагони\ ніжних надій, які не навчилися падати.\ твоє тіло — контурна карта\[фігура\], де яблучко\ недалеко живе від поля впливу.\ я б нишком\ згортала твої прострелені всоте спогади,\ бо світ — не матерія. \ світ розгортається проти,\ і там, де червоної лінії стрічка спадає на груди —\ розчахнуте коло, як поле\ розсипалось всюди.\ \ і ми — бур'яни, \ недоглянуті кволі мішені.\ цілились в яблучко, вийшло навиліт. і ще не\ загоїлись чорні рубці, проростаючи дичками в тіло;\ шукай тепер гільзи кістянок, як символи сили.\ \ а завтра бабуся у фартух збере, що попадали,\ внесе їх до хати, ляже втомлено спати. а\ ти так і будеш торкатись заліза нервово\ пальцями — знаками відчаю \ та розділовими.