Хвилина роспачу

Хвилина роспачу. О горе тим, що врожені в темницї! Що глянули на сьвіт в тюремнеє вікно. Тюрма — се ко́ло злої чарівницї, Нїколи не розібєть ся воно. О горе тим очам, що звикли бачить з роду Каміння сїре, вохкий мур цьвілий! Їм сїрим здасть ся все, як небо у негоду, І сьвіт немов тюремний двір малий. О горе тим рукам, що звикли у неволї Носить кайдани ржаві та важкі, На волю вирвуть ся, і там бридкі мозолї Їм нагадають, хто вони такі. О горе тим, що мають душу чесну! Коли вони ще вірять у богів, Благати мусять силу ту небесну: „Пошли нам, Боже, чесних ворогів!“ О горе нам усїм! Хай гине честь, сумлїння, Аби упала ся тюремная стїна! Нехай вона впаде, і зрушене каміння Покриє нас і наші імена! 16/IX. 1896 р.