Fa. Сонет

Fa. Сонет. Фантазіє! ти, сило чарівна́, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий про́мінь зорі, Що будиш мертвих з вічного їх сна, Життя даєш холодній хвилі в морі! Де ти́, фантазіє, там радощі й весна. Тебе вітаючи, фантазіє ясна́, Підводимо чоло́ похиленеє в горі. Фантазіє, богине лехкокрила, Ти світ злотистих мрій для нас одкрила, І землю з ним веселкою зьєднала. Ти світове́ зьєднала з таємни́м. Як би́ тебе́ людська́ душа не знала, Було-б життя, як темна ніч, сумним.