1919 рік

Потяг урізавсь у сніг О—ге, нарізавсь на морок Бриза збиває з ніг Завиває, закручує порох. Переголосили, переворушили минулий вік (Навиває, накручує порох) Чоловічий загнузданий крик Дзик — і стоп! Так стій же, зубило під цьвях Забивай зубами товаришу У снігах, у ночі, у полях О потяже, на—що ти мариш! Надривай напружені груди Сичи, висвистуй, сифонь Ми з тобою, ми — перші люди Ти — наш останній огонь.