Реакція

Подивись: старий шкандибає нездужий Старий замітає вулицю Старий такий убогий Сивий старий. Вимітає воду з калюжі Старий підсліпа щулиться Старий замітає вулицю Сивий старий. Розганяє листя розгулюється Мете, замітає вулицю Замітає, гонить колом Никає білий по вулиці Росчиняє двері ростулює Задубілі зіниці вулиці — Викидає місто в поле. Ні води Ні листів Ні сліпця Ні дерев Ні долин Ні гір Видер очі з лиця Скаженілий залізний звір. Вохка долина й молоді дуби Люцерна сповила узлісся І далі ліс і ліс і ліс У спомини, у курщину, в полісся. Насторожилися старі товариші В сподіванці наївній і глибокій Мовчать кущі. Пахне кора. Пряде сторожкий спокій. Де я тепер, де очі, де слова — Ріка летить вгорі над головою Долиною спішить, спіткається трава І ось уже пливе по-над рікою. І натякає тиша: повернись, Це-ж я твоя сестра, сестра твоя ліщина Зо мною сплять брати твої дуби Вернись Ти переміг, мій сину: — Радісні рельси пропалили ліс.