чорна бинда немов чорна сажа

чорна бинда немов чорна сажа затуляє повіки та очі ти мовчиш ти нічого не кажеш і нічого нічого не хочеш народилась у землях кривавих і у цих же місцинах зростала і пашить твоя пам'ять як трави і тече ніби крига розтала ти до болю звертаєшся брате хто первинний із вас — невідомо кровообіг щоденної втрати краєвиди кривавого дому там куди цілувати хотіла і куди притулялась раніше вчора блиснуло і прилетіло і в долоні насипало вишень племенам назбирала майбутнім щоб живилися і пам'ятали щоби знали як ріжуться кутні як свідомість хапати вустами як любити таких же тутешніх як тримати себе за пролите за усі облюбовані межі за усі хромосоми й століття пломениш у ландшафтах червоних покоління шумлять мов пейзажі ніби крапка над і ніби вогник світла дівчина посеред сажі