Бітники з Янівського некрополя
Коли о 03:44\
між Сіріусом та Апостолами\
відкриваються старі двері моргу,\
і вітер перегортає сторінки в розкладеному «Четвергу» –\
тоді з тіні виходять вони:\
бітники з Янівського некрополя.\
В кашкетах з порохом,\
у пальтах із трави,\
із мікрофоном в тріщині гранітного хреста.\
Вони несуть тексти, які написали\
на тильній стороні некрологів.\
І читають їх у тишу,\
де навіть ворон не встигає каркнути.
Їхній клуб – між 6-ю та 7-ю ділянкою.\
Там – кафешка без назви,\
з вином із вінків\
і сигаретами з запахом моху й нарцису.\
— Чув, Стефо, Бітлз не справжні,\
Їх вигадали в шістдесят п’ятому\
в Горішніх Плавнях.\
Стефо киває і мовчки занотовує:\
«Бог – це ранок на трамвайній зупинці.\
Коли ти ще не людина,\
а вже і не тінь.»
Вони пишуть на надгробках\
мелодією ковтаючого космосу:\
«Коли помирає поет,\
він просто йде на читання,\
де в залі – самі янголи,\
але звук – як завжди – гімно.»\
Вони не вірять у вічність,\
але мають абонемент на Землю Поетів.\
Видають збірки в одному...