Вибірково
by Єва Верле
\
\*\*\*\
мені достатньо \
не пам'ятати про себе\
ніякого початку — ні напівстертих ліній часу\
ні перетинань антецедентних слідів\
з моїми першими кроками\
\
мені достатньо\
розгойданого вагадла\
моєї земної колиски\
яку качало маминими руками\
коли мої найближчі друзі\
знали розмови всесвіту\
ще не відокремлені звуками\
\
і трясучись новим брязкальцем\
моє серце билося за право бути\
збиваючи у піну людські здобутки\
щоб потім\
весело здмухнути їх\
прямо тобі в лице\
\
зойк розсипаних зерняток\
жбурляли у саме небо\
жменя пшоняних зірок\
ще ніколи не світила так опукло\
наче скляна бульбашка галактик\
роздувається від почуття власної важливості\
а всередині\
лише мірне-відміряне\
земне тік-так\
\
так мало відрізано\
тоненький хлібний окрайчик \
але ж смакувати й смакувати\
пульсувати галасливим \
хапаючим за батьківську штанину\
балансуючим між щедрим та щезни\
ще... ще.\
\
цифровий відбиток ступні\
закарбований у бетон\
з відбитим краєм\
із чотирьох цифр\
три з них — забігані...