Сирін
by Марія Сніжка
Коли світ народиться
із воронячого яйця,
заспівай наді мною, Сирін.
Хай затихне на грудях
новонароджений біль,
тісно сповитий
у сніжну пухову ковдру.
Пахне хвоєю вечір,
сніжним кришивом липне
на зуби і піднебіння.
Стихійну тишу
не виведеш із легень.
Мушки поза повіками,
імпровізований рух —
абсолютна свобода
танцює свою самотність.
Співай мені, Сирін,
сточуй вапняний лід,
хай біля витоку
сходитиме сльозою.
Тала вода докотиться
до очей.
Спробуй не послизнутися
сходами на ковчег.
Співай мені, Сирін,
бо дотепер пече.