Самурай
Я самурай — такий мій шлях нужденний...
Та не нужденний він — ой, годі дорікать.
Обрав його я сам в пітьмі безмежній,
Довіку буду я по нім блукать.
Я самурай — при собі честь я ношу,
Той кодекс Бусідо — зі мною до кінця.
Я не боюся смерті — ой, не можу;
Без роздумів, за сьоґуна віддам своє життя!
Я самурай — ганьбу змиваю кров'ю,
Бува ворожою, бува й свою проллю.
Якщо так станеться, що пана підведу я,
Сеппуку вчиню і честь свою верну.
Я самурай — безстрашний, чесний воїн,
В обличчя смерті завжди дивлюсь я.
І чайну церемонію я досконало зроблю,
Дотримуючись принципів буття.
Я самурай — батьків я поважаю,
Які б вони у мене не були.
Сакури́ цвіт весною споглядаю,
П’ючи саке — втішаюсь від краси.
Я самурай — кінця мій шлях не має,
Мета для мене — то тяжкий тягар.
І смерть свою безмежно зневажаю;
В бою загину, бо там є честь моя...
І от він впав в самому вирі бою,
Він був один проти цілой орди.
І в той момент, коли стікав він кров'ю,
Сакури́ спів почув — і з посмішкою зліг.