Карпатська дивина
Згорав я в попелі цигарок,
Під рясним зоряним дощем.
Краса навколо незрівнянна —
З міським пейзажним кабаре.
Оточувала скрізь природа —
Господарем вона тут є.
Про тебе їй усе відомо —
Сховать не вийде, хто ти є.
Той дивний вечір десь у серпні
Забуть ніяк не вийде вже.
Та ти і сам цього не хочеш —
Момент той твій, життя твоє.
І от в Карпатських височинах,
На полонині, близь Синька,
Чортівське кодло зібралося
Вершить людське життя-буття.
Тебе побачивши, зраділо —
Немов оте мале дитя.
Та й як чортам тут не радіти,
Коли до них прийшла рідня?
Приїхав родич з міста Кия,
Бо вже давно не бачив їх.
Хотів із ними погуляти,
Бо вже так любить їх усіх.
В дарунок він привіз їм віру,
Зневіру, ненависть, любов.
Колекція та страхітлива —
Складалася з людських думок.
Чорти належно оцінили
Дарунок той, що брат привіз.
Вином та пивом пригостили,
Продовживши свій маргінес.
Три дні й три ночі всі гуляли,
Співали, пили і жили.
На тій чарівній полонині
Вони гулянку провели.
І от настав той час прощат...