в кінці літа
by Ніколассон
розбуди мене в кінці
літа,
щоб у вітрі не було
жару,
щоб у небі посівним
ситом
закипіли дощові
хмари,
щоб від заходу в душі
терпло,
щоб звільнилося від трав
поле,
розтинаючи кордон
серпня
поворотом колеса́
в холод.
щоб у вицвілу нічну
пору
в тиші вічності було
чути,
як, загнавши цвіркунів
в нори,
сіра паморось пряде
сутінь.
і як хмари розпочнуть
лити,
розтуливши висоти
браму,
розбуди мене в кінці
літа —
перед входом до мого
храму.
розбуди — і я пройду
відстань,
розбуди — і обернусь
раптом
буревієм, що зірве
листя,
розіпнувши золотий
прапор.
розбуди — і я пірну
в холод,
перетнувши сто доріг
пішим,
коли серпень замовчить
болем,
повернувшись на щиті
в тишу.
розбуди мене, коли
вітер
пробирає до мурах
спину...
розбуди мене в кінці
літа,
щоб я бачив, як воно
гине.
(2017)