det som engang var

by Ніколассон

те, що було колись, стане осіннім вітром, тим, у який зави́тий запах доцвілих лип. спогади і сліди,  лишені на шляха́х, що  дряпаються крізь ха́щі,  будуть до нас іти через порожній біль сірих думок і марень, просто щоб ми тримались  і не забули бі́льш те, що було колись,  виплетене у хмарах,  ви́рах із трав духмяних, гімнах що знає ліс, перших заметах зим,  давніх, як світ, листівках,  барах і барних стійках, книжці у день грози,  сонці, яке бреде спати у вечір липня  і до крайнеба липне  спогадами про день,  в обрисах між імли, тінях на стінах дому і опівнічній втомі, те, що було колись, вільне від фраз німих, буде нам снитись часто, доки усе не згасне, доки не згаснем ми. (2020)

← From collection «Ніколассон»