Четвертак

Підошви риплять, а сніжинки — гладять. Замети ковтають ноги.  Коли тобі п'ять, ще доволі складно допетрати, що до чого.  Дорога з садка — це така ж пригода, як вийти на бій з драконом.  Сніжок у руках перетік у воду, в якій він поволі тоне.  Всі друзі — надворі, і вже до тебе гукають, як тільки бачать.  Бабуся говорить, що спершу треба посьорбати щось гаряче.  Ялинка стоїть у кутку, і хата уже не така порожня.  Спочатку — поїсти. Тоді — гуляти.  Коли тобі п'ять — то можна. У центрі двора палахтить багаття, зриваючи сутінь літа,  У десять — пора уже дещо знати, та мало що розуміти.  Дівчата — нудні, але пахнуть мило, а ще у них гарна шкіра.  Розпечені дні відбирають сили, та сон — це для тих, хто виріс.  Багаття тріщить під серйозні теми — що краще, кавун чи диня?  Дівчата сміються чомусь своєму. Якісь вони справді дивні.  На дружніх обличчях разом з вогнями танцюють вечірні тіні.  З вікна уже кличе додому мама.  Випрошуєш півгодини. Рюкзак — на плечах, а під ноги осінь лягає асфальто...