З того моменту, як він пішов 😔

by Паша Броський

З того моменту, як він пішов, погасло сонце, спинився лік часу, і лиш сліди підошов на юнім серці закутім в лід.. Немає сенсу, нема питань, глибока рана, на рані шов. В тоннелях суму не видно грань з того моменту, як він пішов.. шукати смаку нових розпуст, жінок чарівних, ніжних, мов шовк, знімати проби з невинних вуст... З того моменту, як він пішов.. у світ дуальний богинь та стерв, де все життя — мов попсове шоу. Завісив вікна, паролі стер... З того моменту, як він пішов.. розбився серця крихкий вазон, і ти зосталась одна - і шо? І все, що було - то став лиш сон, з того моменту, як він пішов.. **Паша Броський** 2014

← From collection «Паша Броський»