Червоний ренесанс
by Дмитро Козій
Язик відтяли
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀і відняли думи.
Слова змінили
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀й замінили сенс.
А в серці тліє ще надія,
й під градом лиха незабута честь.
Червоні стяги ренесансу,
пашіли від своїх заграв,
але вже кожен на папері,
шляху страждань себе віддав.
Й не знало "СЛОВО" що у ньому,
розквітне зради буйний сад.
І куля — так хвилює душу,
ставлячи крапку в незавершений абзац.
Під кулаком кларнет фальшивить,
з мелодій тільки поминальний сум.
Тяжку тужбу́ в га́ю нічному,
глушить терпкий індустріальний гул.
Землею, що всіяна хрестами,
кров'ю націй омита до самих берегів.
По під могильними стежками,
пройшло їх сотні до ярів.