Тридцятка
by ЗаВІРшована
Тридцятка стукає у двері
До мене проситься додому.
А я зросла лиш на папері...
Не туалетному, до слова.
Я наготую файних віршів
І буряком спишу весь зошит.
Чи щось на кшталт того, вірніше.
Я трошки, вибачте, тривожник.
Ще й нерішуча поетеса
З валізою амбітних планів.
Десь тигр блукає моїм серцем —
Соромиться гостей незваних.
Я полюбляю виступати
В театрі одного актора,
Де гостям видають лопати
На захист від крінжових творів.
Не вмію дистанціюватись:
Чуже чи власне б'є до крові.
А я нотую на форзацах
Перелік втіх кілометровий.
Близьких лікую вчасним жартом,
Дарую вдосталь їм обіймів.
Лицем з субтитрами вражати
Я здатна просто неймовірно.
Здобутки, як такі, відсутні —
Прям неліквід з міленіалів.
Котам присвячувала будні,
Коли за славою всі гнались.
Тридцятка нагострила зуби:
Чатує, ходить околяса.
І я у свій маленький рупор
Кричу псевдосміливі гасла.
Надію маю не зламатись,
Прожити ще десятки років.
І попри зрозумілу сталість
Тягти нові життя цукорки.