Там де немає людей
by Дмитро Козій
Творець сповитий у проміжках щастя,
пише картину
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤбурі, морів і небесного царства.
Там — немає людей,
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤлише зорі і небо.
Там — нема кому рахувати століть,
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤлише каменем засипані прерії.
Там — не існує кохання сліпого,
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤпалкого
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤта вбивчого,
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤлише море і хвилі,
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤщо заповнюють тріщини.