| a farewell to night |

Пухкі трояндові поля пролягають між тіл, тугих, наче мʼяз, шипами електричного струму пронизують шкіру – на відстані подиху торкаєшся ландшафтів ключиць, пестиш рогівкою ока синьо-чорні клітинки простору, здаєш оборону: солдатик до солдатика, гвинтівка до гвинтівки – долі. До ранку. І навіть якби назовні закінчився світ, або ж небо зайнялося жовтим чи сірим – долі. До ранку. Кишеньковий янгол регоче в обличчя, міцно натягує струни – і ти смієшся, стискаючи ранок в долонях.