Не вірш

Культурна апропріація, смажені мізки,  Википаючи з горловини до сірої,  напівпорожньої субстанції,  Невиліковного когнітивного дисонансу. Ідеї людства, що подорожують без еволюції на зразок Дарвіна Без сну, без сенсу... Крок за кроком, крок за кроком У ПРІРВУ! МАЙБУТНЄ! Чи настане? Зупинка у стазисі, мало? Вимкни системи, дозволь поглинути себе гібернації Все навколо зникне, ніколи не з'явится.  Спогади, тяжкий тягар сумління, відвертість невимовлених слів, відсутність кроку назад. Культурна асиміляція, спалені будинки, Хороводи крізь силу за принесену правду, стерті кордони, ЗАКОНИ (!) Нової культури, нового життя Без причино-наслідкових зв'язків У пустоті нових рабів, старих царів з новим обличчям та ідеями для розкрадання часу... Час... Його не існує, ти не його володар. Ти навіть не володар свого життя, скористуйся кріонікою, збережи своє ДНК, будь корисним. Хай впаде на якусь планету, почне розмноження, офісний планктон. Може твої нащадки, намалють твої сперматозоїди на стінах...