***

Скибко світла, що селишся на рогівці ока, ти прослизаєш у надра молочно-судинного моря, — явись мені в радості й смутку, стань поруч мéне, прийми у обійми й приспи мої нерозумні повіки. Блукаю наосліп в розбухлому череві ночі, між стихлих надрізів й порожніх дзеркал — звідсіль визирає тепла й жива                                  самотність. Лиш промінь блукає, як нерв, в моїх ненаситних очах. **10.11.2025**