Лист у корзині

Чи в змозі строки розпізнати, на аркуші листа в корзині? Що було вже, що буде нині, чи в змозі хтось напевне знати? Де воля Божа, де немає? Де янгол зі щитом тримає, Укривши грішного мене, чи може чаша омине? Ось я примножую гріхи, й лаштую до долонь цвяхи, Та й ціль буття, що звалась Раєм, за дзвоном срібним забуваєм. І я, забувши каяття, списа вбиваю в стихлі груди, І темрява, яка усюди, спливла з очей, та не з життя. Здригаюсь знову серед ночі від криків люду: Розіпни! Все, як насправді, чи то сни? І сльози ллють прозрілі очі… Я простягаю до небес в судомах скрученії руки, Як син людський, прийнявши муки, Христом над грішними воскрес?! Чи в змозі сліз вагу пізнати, з очей, що бачать сина страту? Чи крізь шолом дійде солдату, що під хрестом Пречиста Мати? На осліп йдем, де ж наша доля? Слабкі, байдужі та жорстокі, Ще не прозрілі, одноокі, та стане в світі Божа Воля!