Антифон до "Усе минає…"

Кістяк розхристаний веригами спадає, Й віщує чорну зливу Мара-далечінь, Осінній таємничий поспішає, Гарцює тремором зневіри мертвий кінь. Чота граків кружляє в карбуванні; Й під паранжею збочених пажів, Директор спочиває, в теплій ванні; Й рвуть небо жала, з «мертвих» бліндажів. Господа із порожніми мішками, Розрізана аорта не кровить… Апостоли назвались кріпаками, Й вернулись знову піскарів ловить… Жнеці німі, в наділі колоса шукають, Їх Дух Святий забув благословить... Жнива голодні – коси не чекають, Й січуть полову! Що аж гай шумить… На сповідях сеньйорів — недовіра, Що в пестощах розпусти розцвіла. На аверсі гербів клеймо: «Зневіра», На реверсі погостів — лиш золá. Ніщо не пройде, буде, як і було! По воду йдем, узявши дране сито… З знаменням Йони! Трубами загуло: «Князь світу цього йде!… Збирати мито». Господа із порожніми мішками, Розрізана аорта не кровить… Апостоли назвались кріпаками, Й вернулись знову піскарів ловить… Жнеці німі, в наділі колоса шукають, Їх Дух Святий забув...