Казка

Поет віршів сумних, самотніх Відлюдник, дикий, одинак, Що зник у ядерному пеклі...  —Не просто так? —Не просто так Співець без слів, У тиші звуків. З блакитним попелом із мрій,  Зруйнований, давно забутий...  —Як Рим? —Як стародавній Рим Він може був, а може й ні  Сумні думки, сумні вірші  І доля, долю руйнувала  —А може ні? —А може й ні  Його лиця не знали люди,  Хоч поруч йшов, з ними в нікуди...  Хоч поспішав, хоч не спішить  —Залишить слід?  —Залишить слід  І у полоні тиші й ночі  Писав він те, чого не слід...  Він папірці ховав в долоні,  Щоб кожен вірш, дихати зміг ... Він залишався у полоні,  Своїх надій, забутих мрій  —Як ти? —Як я...  Колись мій сину,  А поки спи...  Солодких снів)