Жорстока реальність

Допоки сонце сяє,  поки вода тече Уоо-оу, надія є Лиха біда минає, просто повір у це Уоо-оу, надія є «перешкоди радіоефіру» Ранок, ранок, ранок, ранок, ранок, ранок – РАНОК! Ранок, ранок, ранок, ранок, ранок, ранок – РАНОК! «Радіо "Байрактар", радіо, що наближає перемогу» У мене на роботі нещодавно, уявіть, ледь не помер колега...                                     Епілепсія Він синів у мене на руках, поки я перевертав на бік. І раптом – Сука, вставай! Каска в крові, розмовляй, давай!  Не здавайся! Як мене звуть? Яке в мене ім'я? Давай, єбать, ще трохи, будь ласка! І наче реальність, і наче я тут, кричу в повітря накази: води принесіть, викликайте швидку! Юро, тримайся, будь ласка. Навколо дим, лютує вогонь, і кулі летять над головою: Давайте евак, я його сам донесу, тільки, боєць, не здавайся. І знову я там, і знову я тут. Мозок стирає кордони. Повільно тягнеться час, Колегу вже відпуска, а я застряг із собою. Далі – як вчили: розмови, лежати, дати відновитися крові. Тіль...