невагомість

покажи, де тінь ламає світло - на шрамах місяця, на кардіограмі твого серця, у висохлому ґрунті тріснутого дзеркала, на рейках, де семафори спалюють розклад. перевір себе нашою любов’ю, хронікою невиліковної хвороби, вогкістю останнього сірника, непроявленою плівкою, кригою на теплій воді, невагомістю у фазі швидкого сну. веди мене туди, де ти мовчиш із Богом, де ворог стає твоїм останнім кроком. ховайся в спазмі між диханням і водою, в проміжку між мною і тобою люби, як спраглий асфальт перший дощ і падай невагомо.