гранітоїди

автор: Орест Бурст

друзки звуків мов сполоханий дрізд втікають у листя прийдешнього світанку округле яйце дня перекочується на тарелі степових трав і тріскає  під ложкою пташиного живота увігнутий ніж впивається в камінну землю швидше ніж сíм'я всезнання, всебуття поглинь мене з'їж живцем втопчи у гранітоїди гранату зерна вминай тільки ще не минай прошу

← Назад до «Орест Бурст»