Побілені ідоли
автор: Дмитро Козій
жаліє синіє поморене тіло
в морі злиденних істот
привидом схиленим хвиля марніє
на березі зчорнілих кісток
сонячна іскра марево чисте
розбитий народний аврал
побілені ідоли стадо порізане
жде благовістя крамар
приплідок рутина задарма сина
мати віддасть лиш сконай
чорними хмарами зариво вкрадено
за морем очікує рай
в раю все із глини барвисті долини
травистий зелений кришталь
небо і хвилі годинами сивії
янголи зшивають вуаль
і буде в нім звалищем ідолів капище
з гнівом шалених істот
стоїть ошарпаний янгол на згарищі
зчорнілих дитячих кісток