Сонний параліч
автор: Дмитро Козій
Я ледве сплю останнім часом,
з тривогою дивлюся в кут.
Там очі — дві ясні зірниці,
видивлюються кожен
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ледь помітний рух.
І серце замість п'ят несеться в прірву,
коли щось їдко шипить у повній темноті.
Пронизуючи душу навскрізь шилом,
рій диких шершнів пускаючи в дірки.
Лежу заклякнувши
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀примружую зіниці,
щось повільно торкається ноги.
Й сідаючи на груди тяжко диха
чорну гримасу викручуючи набакир.
Перед лицем картина
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀"Крик" на монохромнім тлі.
Й свідомості дійшло вже досить пізно,
що це мій кіт
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀мій чорний кіт
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀й нестерпний сонний параліч.