усмішка

Пітьма ластовинням сузір’їв проколота. Куняєш на скирті, думками розбита. Кружляю довкола тебе напівколами, сп’янілий від запаху ніжного спирту, збираючи зі скатертини недоїдки: порожні склянки, зубочистки та крихти. Взаємна грайливість розкрила недоліки. Ми знаємо, як одне одного скривдити. Відсутність зірок вимальовує контури об’єкта у формі кривого еклера. Поступово латається небо. Знак оклику з’явився в моїй голові недаремно. Розтанули хмари довкола галявини, зіонізувалось над нами повітря. Такого не бачили навіть в уяві ми, як струнами тягнуться в промені квіти. Маршрут — де кінцева — це надневідомість, а транспорт — лише невагомість на місці. Ми зникли, тепер ми в полоні над променем. Пітьма посміхається дужкою місяця. 05.06.2026