Ода дивану

автор: Остап Кудлатий

ти стояв тут з позадавніх часів\ нестабільности і пошуку ідентичности.\ від тебе ще пахне епохою,\ коли у відділенні був лише один автоклав\ і той клинив на п’ятій хвилині.\ на коцах твоїх побувало фактично все:\ ігристе «Артемівське» у пластикових стаканах,\ корвалол в перемішку із віскі,\ торти «Наполеон» від вдячних пацієнтів,\ і медсестрині ноги в панчохах з "Краківського" –\ молоді хірурги саме навчались\ правильному розстібанню халатів –\ без рук. на тобі святкували день народження хірурга,\ який потім зник по грінкарті в Америці;\ потім – анестезіолог,\ виставлявся за своє весілля\ перед довгим відрядженням.\ перший тост за пораненого, що вийшов з коми,\ і останній за колегу, що не вийшов з оточення.\ ти бачив, як лікарі плакали,\ сидячи в тиші\ після сорок восьмої операції\ за тиждень;\ і як ті самі лікарі, ще в халатах,\ знімали з себе все – аж до сорому,\ щоб на кілька хвилин стати живими\ і мовчки мчати додому. тебе обливали кавою,\ тебе обригували під...

← Назад до «Остап Кудлатий»