Бітники з Янівського некрополя

Коли о 03:44\ між Сіріусом та Апостолами\ відкриваються старі двері моргу,\ і вітер перегортає сторінки в розкладеному «Четвергу» –\ тоді з тіні виходять вони:\ бітники з Янівського некрополя.\ В кашкетах з порохом,\ у пальтах із трави,\ із мікрофоном в тріщині гранітного хреста.\ Вони несуть тексти, які написали\ на тильній стороні некрологів.\ І читають їх у тишу,\ де навіть ворон не встигає каркнути. Їхній клуб – між 6-ю та 7-ю ділянкою.\ Там – кафешка без назви,\ з вином із вінків\ і сигаретами з запахом моху й нарцису.\ — Чув, Стефо, Бітлз не справжні,\ Їх вигадали в шістдесят п’ятому\ в Горішніх Плавнях.\ Стефо киває і мовчки занотовує:\ «Бог – це ранок на трамвайній зупинці.\ Коли ти ще не людина,\ а вже і не тінь.» Вони пишуть на надгробках\ мелодією ковтаючого космосу:\ «Коли помирає поет,\ він просто йде на читання,\ де в залі – самі янголи,\ але звук – як завжди – гімно.»\ Вони не вірять у вічність,\ але мають абонемент на Землю Поетів.\ Видають збірки в одному...